Локалізація в публічних закупівлях: як застосовувати зміни 2022

3 лютого 2022
721
Середній бал: 5 із 5
заступник генерального директора «ДП Прозорро»

Одне із останніх гучних нововведень законодавця — локалізація в публічних закупівлях. Проконсультуємо, до чого зобов’язують нові норми, коли вони запрацюють і які законодавчі невідповідності потребують особливої уваги.

Договір про закупівлюСкачати зразок

Наприкінці минулого року ВРУ ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості» від 16.12.2021 № 1977-IX (далі — Закону № 1977).

Як контролюватимуть закупівлі із ступенем локалізації

Автори Закону № 1977 переконані: запровадити пропоновані механізми — означає дати вагомий поштовх для розвитку вітчизняної промисловості, допомогти залучити інвестиції та створити нові робочі місця. А отже — збільшити податкові надходження до бюджетів усіх рівнів.

Закон № 1977 набере чинності через шість місяців після дати його офіційного оприлюднення — 14.01.2022. Тож до 14 липня поточного року у нас є час підготуватися і зрозуміти, які закупівлі та як проводити за новими вимогами. А щоб зорієнтуватися в них, розберімо всі нововведення.

Загальні умови

Закон № 1977 встановлює особливі правила, за якими замовники проводитимуть закупівлі окремих товарів вартістю понад 200 тис. грн у період із 2022-го по 2032 рік. Тобто зміни носять тимчасовий характер.

Яких саме товарів стосуються нові вимоги, визначає підпункт 2 пункту 6-1, яким Закон № 1977 доповнив розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 922 (далі — Перелік).

Перелік — не вичерпний. КМУ може його розширити за погодженням із комітетом ВРУ, до предмета відання якого належать питання промислової політики та розвитку окремих галузей виробництва (далі — Комітет ВРУ). Тобто КМУ зможе:

  • затвердити до Переліку додаткові товари, що є продукцією переробної промисловості;
  • встановити вимоги щодо їх ступеня локалізації виробництва.

Вимоги до закупівлі

Ступінь локалізації виробництва

Контроль за ступенем локалізації

Невідповідності в Законі

На жаль, із нововведень Закону № 1977 не зрозуміло, як замовник може закупити необхідний йому товар, якщо такий не виробляють в Україні. Закон не містить положень про це. Тож, коли замовник проводитиме закупівлю товарів, до яких обов’язково потрібно застосовувати вимогу щодо локалізації, купити нелокалізований товар він не матиме права. З огляду на це замовники не зможуть забезпечити свою потребу в окремих товарах.

Натомість Закон № 1977 запроваджує норму, що обов’язковий рівень локалізації не застосовують до закупівель, які підпадають під дію Закону № 1029, а також положень про державні закупівлі інших міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надала ВРУ. Як розуміти цю норму?

Наразі в України є кілька таких угод. А саме:

  • Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII);
  • Угода про державні закупівлі (за Законом № 1029);
  • Угода про створення зони вільної торгівлі між Україною та Канадою (ратифікована Законом України від 14.03.2017 № 1917-VIII);
  • Угода про створення зони вільної торгівлі між Україною та країнами ЕВТА (ратифікована Законом України від 07.12.2011 № 4091-VI).

Вартісна межа, з якої починають діяти ці угоди, становить приблизно 133 тис. євро для товарів і послуг. Тож наразі все виглядає так, що для закупівель понад цю вартісну межу вимоги щодо локалізації не потрібно застосовувати.

Щоб розібратися, як на практиці застосовувати вимоги, які впровадив Закон № 1977, 18 січня ДП «Прозорро» провело бізнес-гру «Оголоси закупівлю з локалізацією». Участь у ній взяли великі замовники, які закуповують товари, що містить Перелік, деякі виробники цих товарів, Федерація роботодавців України, народні депутати — співавтори Закону № 1977, представники Мінекономіки, Держаудитслужби, АМКУ та громадськості. Учасники гри спільно намагалися виявити проблеми, для яких потрібно сформувати додаткові роз’яснення, інструкції та які слід унормувати на рівні нормативно-правових актів чи навіть змін до Закону № 922.

У результаті цієї бізнес-гри учасники зрозуміли, що окремі норми Закону № 1977 все ж потребують змін. Ідеться не тільки про товари, які не виробляють в Україні.

Локалізація в публічних закупівлях: як застосовувати зміни 2022

Читати відповідь експерта

Наведемо приклад ще однієї спірної норми. Закон № 1977 доповнює частину 1 статті 43 Закону № 922 пунктом 5 такого змісту: «якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником».

Якщо ця норма запрацює, це може призвести до нікчемності переважної більшості договорів про закупівлю. Адже вона передбачає визнання нікчемним договору, якщо назва предмета закупівлі за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, які фактично закупив замовник. Утім, Єдиний закупівельний словник містить лише узагальнені назви товарів, робіт та послуг, а не їх конкретні найменування. Під час закупівлі робіт предмет закупівлі замовник взагалі визначає за об’єктом, а не за Єдиним закупівельним словником. Очевидно, цю норму слід прибрати із Закону № 922.

Також не зрозуміло, як працювати з вимогами щодо ступеня локалізації для товарів, які виробники виготовляють на замовлення та які мають тривалий цикл виробництва. Важко буде застосувати ступінь локалізації виробництва й під час укладання довгострокових договорів, що передбачають постачання товару в рік, у якому діятиме інший відсоток локалізації.

На щастя, ці проблеми виявлені вже зараз, коли до набрання чинності новими нормами є ще пів року. Сподіваємося, за цей час законодавець зможе їх усунути.

logo